Голосіївський район м. Києва - однин з найбільших районів столиці створений у 1921 році на базі однієї з робочих околиць м. Києва - Деміївки, з часом до його складу ввійшли селища Голосіїв, Академічне, Мишоловка, Китаєво, Феофанія. По площі займає 74 кв.км. Проживає в районі більше 170 тисяч городян. Органічно в ньому поєднуються як центральна частина міста, так і "спальні райони". Межує з Шевченківським, Солом'янським, Печерським та Дарницьким районами. Близько третини його площі займає Голосіївський ліс. Найбільш великі підприємства району: ВАТ "Київгума", Меблева фабрика ім. Боженка, ВАТ Українські ювеліри, Кондитерська фабрика ім. К. Маркса.

Охороняють район 8-ма самостійна державна пожежна частина (проспект голосіївський,56), 17-й окремий пост державної пожежної охорони (Столичне шоссе,39), 35-та підпорядкована державна пожежна частина (вул..Касіяна,7).

У 1919 році для охорони об'єктів народного господарства і майна громадян від вогню була організована Деміївська пожежна дружина, що розміщувалась на вул. Китаївській, 24. На її озброєнні була виїзна кінна лінійка і ручний пожежний насос системи "Красный факел", а також багри, лопати, сокири і три бочки з водою. Протягом року дружинники самотужки побудували дерев'яну вежу для спостереження за районом, що охороняли. Бойовий розрахунок в ті часи складався з дев'яти чоловік. Чергували вони цілодобово - по 12 годин кожна зміна.

У 1927 році була відновлена автомашина відкритого типу з цистерною на 1200 літрів.

1936 рік - Деміївські дружинники передислокувались до Київської комунальної пожежної команди, пожежне депо якої було побудоване на вул. Великій Васильківській, 56. У цьому ж році був затверджений штат пожежної команди у кількості 70 чоловік. На озброєнні команди було дві автоцистерни відкритого типу. Кінний обоз із бойового розрахунку був знятий. Особовий склад дружинників службу ніс цілодобово по 24 години. Розпорядку дня не було аж до 1938 року, заняття не планувались, а проводились за розсудом командного складу.

У 1939р. наказом УПО НКВС УРСР була сформована 3-я міська пожежна команда (МПК-3), на озброєнні якої було дві автоцистерни на шасі ЗІС-5 з насосом Д-20. Команда охороняла Деміївку з прилеглими вулицями - Совська, Батиєва гора, Васильківська і Голосіїво.

У червні 1941 року команда почала називатись воєнізована міська пожежна команда №3 (ВМПК-3).

Після Великої Вітчизняної війни, на базі ВМПК-3 організовується школа молодших командирів пожежної охорони. У жовтні 1946 року ВМПК-3 перейменували в окрему воєнізовану пожежну команду №3 (ОВПК-3).

У червні 1949 року на базі ОВПК-3 був організований Київський навчальний загін пожежної охорони УРСР, а школу молодшого складу перевели на Солом'янку в ОВПК-13. Згодом, в будинку ОВПК-3 було розміщено КУОС (курси удосконалення офіцерського складу) МВС СРСР. Навчальний загін передислокувався в ОВПК-6 (Поділ).

У квітні 1953 року в зв'язку з ліквідацією КУОСа, школа молодшого командного складу пожежної охорони переїхала знову в будинок ОВПК-3. У цей ж будинок переїхала і ОВПК-13, а ОВПК-3 переїхала в будинок, що раніше займала ОВПК-13. У такий спосіб із пожежна команда стала іменуватись ОВПК-13 і школа молодшого командного складу.

У жовтні 1956 року школа молодшого командного складу переїхала в ОВПК-6 і об'єдналася з навчальним загоном. У це ж час, на базі ОВПК-13 після об'єднання з інспекцією державного пожежного нагляду, утворюється СВПЧ-8 (самостійна воєнізована пожежна частина)

У 1972 році до пожежної охорони тоді ще Московського району входять підрозділи СВПЧ-8, ППЧ-45 по охороні Виставки досягнень народного господарства, ППЧ-44 - профілактична група по охороні об'єктів району та ППЧ-46 по охороні заводу "Комуніст". А через п'ять років тут створюється Загін воєнізованої пожежної охорони №3 (ЗВПО-3) до складу якого увійшли чотири частини (ВПЧ-8,ВПЧ-17, ВПЧ-26,ППЧ-44).

У 1986 році 43 працівники пожежної охорони Голосіївського району приймали активну участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС. За самовіддані та рішучі дії, 17 з них нагороджені державними нагородами (2-орденом "Червоної Зірки", 4 - орденом "Знак пошани", 11- "За відвагу на пожежі").

У 2002 році за мужність, проявлену при гасінні пожежі та рятуванні людей, старший прапорщик внутрішньої служби Гресько Іван Петрович, командир відділення 8-СДПЧ, від Президента України був нагороджений нагрудною медаллю "Захиснику Вітчизни".

Свою трудову діяльність в підрозділах пожежної охорони Московського району починали справжні професіонали пожежної справи - колишній начальник УДПО ГУ МВС України в м. Києві генерал-майор внутрішньої служби Хорошок М.А., колишній заступник начальника УДПО ГУ МВС України в м. Києві полковник внутрішньої служби Власенко Д.К., начальник УкрНДІПБ генерал-майор внутрішньої служби Откідач М.Я.