Солом'янський район утворений в 2001 році на базі Залізничного та Жовтневого районів. Розташований на пагорбах правого берега Дніпра у південно-західній частині міста. Площа - 4 тис.гектарів, населення району - 287,8 тис. людей. На його території розміщені історично сформовані місцевості: масив Відрадний, Першотравневий масив, Залізничний масив, Грушки, Солом'янка, Кучмин Яр, Батиєва гора, Протасів Яр, Караваєві дачі, Чоколівка, Олексіївська слобідка, Монтажник, Совки, Жуляни. На території району розташовані найбільші транспортні об'єкти столиці України - залізничні станції "Київ-Пасажирський" і "Київ-Товарний" , залізничні вокзали "Центральний" та "Південий", міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), а також підприємства - ВАТ "Більшовик", ДП "Такі справи", меблева фабрика "Лагода".

Охороняють Солом'янський район столиці 3-тя самостійна державна пожежна частина (вул. Урицького, 33), 4-та підпорядкована державна пожежна частина (вул. Тарасівська, 4), 26-й окремий пост державної пожежної охорони (вул. Глушкова, 1)
У 1936 році була в Києві сформована 13-та міська пожежна команда (МПК-13) чисельністю 60 чоловік. ЇЇ особовий склад складався із робітників служби, підготовки і інспекторів пожежної профілактики. На озброєнні команди був один автонасос на базі шасі ЗІС-5 та одна автоцистерна на базі шасі ЗІС-5 з насосами Д-20. Команда охороняла Солом'янку, Олександрівську слободу, селище Першого Травня, селище ім. Т. Шевченка, селище Чоколівка.
1 травня 1941 року команда стала воєнізованою - ВМПК-13 (воєнізована міська пожежна команда).
У 1944 році на її базі була організована школа молодшого начальницького складу (МНС) зі строком навчання 11 місяців. На озброєнні школи МНС та команди було дві автоцистерни ПМЗ-2 на шасі ЗІС-5 з насосами Д-20 та один насос на шасі ЗІС-5 з насосом Д-20.
У жовтні 1946 року ВМПК-13 перейменували у ОВПК-13 (окрема воєнізована пожежна команда № 13). Школа молодшого начальницького складу при ній проіснувала до квітня 1953 року, потім її передислокували в Кагановичський район м. Києва (теперішній Голосіївський район) на вул. Васильківську, 56-а. На той час особовий склад команди (ОВПК) складався з працівників служби та підготовки. Профілактичною роботою команда займалась лише періодично - один раз на місяць особовий склад караулів проводив організовані виходи (після чергування) для протипожежного обстеження житлових будинків в районі виїзду підрозділу. Плановою пожежно-профілактичною роботою в районі займалась пожежна інспекція.
У 1951 році було замінено автотехніку, знято з озброєння автоцистерни та насос на шасі ЗІС-5 з насосом Д-20 і введено на озброєння три автоцистерни ПМЗ-9 на шасі ЗІС-150 з насосом ПН-25-А.
Об'єднали пожежну команду з пожежною інспекцією через п'ять років, у 1956 р., в результаті цього була створена самостійна воєнізована пожежна частина № 3 (СВПЧ-3) Залізничного району.
З 1963 по 1985 роки в частині постійно проводилось оновлення авто техніки. По мірі її надходження стара техніка, яка завдяки добросовісному відношенню була в хорошому стані, знімалась з озброєння району та передавалась в колгоспи Київської області.
У 1984 році силами особового складу частини був побудований склад зберігання майна частини. В цілях більш економного використання ГСМ у дворі частини побудований підземний склад на 8000 літрів з установкою бензоколонки. Для покращання фізичної і спеціальної підготовки особового складу частини, були встановлені спортивні снаряди, облицьована учбова вежа для занять з пожежно-прикладного спорту.
У 1985 році особовий склад у вільний від служби час переобладнував підсобні приміщення під господарський блок; кімнати для прийому їжі, її приготування.
У 2001 році у зв'язку з реорганізацією районів м. Києва 10-ЗДПО було перейменовано у 3-СДПЧ, м. Київ, Солом'янський район.
За часи існування підрозділу, особовий склад за проявлену мужність та героїзм , проявлені при гасінні пожеж та рятуванні людей неодноразово отримував відзнаки, нагороди та заохочення.

Очолювали пожежно-рятувальну службу Солом'янського району:
- з 1949 по 1969 рр. майор внутрішньої служби Туз Павло Семенович;
- з 1969 по 1976рр. - майор внутрішньої служби Божок Володимир Прокопович;
- з 1976 по 1980рр. - майор внутрішньої служби Солодкий Михайло Михайлович;
- з 1980 по 1987рр. -полковник внутрішньої служби Чучковський В'ячеслав Михайлович;                                   - з 1987 по 2002рр. - полковник внутрішньої служби Ненько Григорій Андрійович;                                               - з 2002 по 2005рр. - полковник внутрішньої служби  Басанько Станіслав Іванович.

Відомості про особовий склад що має відзнаки та нагороди.
- начальник караулу 3-СВПЧ Матвієнко Іван Терентійович, указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1947 року нагороджений медаллю "За бойові заслуги"; указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 липня 1954 року нагороджений орденом "Червоної зірки";
- заступник начальника 3-СВПЧ Туз Павло Семенович, указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 січня 1951 року нагороджений орденом "Червоної зірки";
- старший інспектор 3-СВПЧ Псолом Семен Іванович, указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 березня 1945 року нагороджений орденом "Вітчизняної війни" та двома орденами "Червоної зірки";
- пожежний 3-СВПЧ Яковенко Анастас Овсійович, указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1978 року нагороджений медаллю "За відвагу на пожежі";
- заступник начальника 3-СВПЧ капітан внутрішньої служби Мандебура Петро Миколайович, нагороджений медаллю "За трудову доблесть".

Бойова робота підрозділу

5 березня 1962 р. в підвалі 6-ти поверхового будинку за адресою Повітрофлотське шосе, 36а виникла пожежа. В підвалі горіли кладочки в результаті чого в підвалі створилась висока температура і сильне задимлення. Густий дим заповнив сходові клітки житлового будинку і проникав у всі квартири, розміщені в верхніх і нижніх поверхах. Людям, які знаходились в квартирах верхніх поверхів, були відрізані шляхи евакуації, в результаті чого виникла паніка. На балкони вийшли жильці з дітьми і благаючи просили про допомогу.
Прибувши черговий караул СДПЧ-3 в складі 2-х відділень на ПМЗ-9М на чолі з начальником караулу ст. лейтенантом Паніним Федором Устимовичем, оцінив обстановку і подав підвищений виклик " пожежа №2 " по якому прибули чергові караули СДПЧ-1,2,6,9, дві механічні драбини, технічний хід і димосос.
Нач. караулу Панін дав наказ командиру відділення сержанту Крищенко Н.К. евакуювати людей з верхніх поверхів.
Отримавши розпорядження Крищенко разом з пожежним Ячником М.І. за допомогою 3-х колінної драбини і механічної драбини врятували 6-ть чоловік літнього віку і 3-х дітей.
Командир відділення сержант Пінчук В.Г. будучи вільним від чергування прибув на пожежу - отримав розпорядження від КГП проводити рятування людей з 4 і 5 поверхів.
В сильній концентрації диму Пінчук В.Г. пробрався в квартиру 4-го поверху і за допомогою рятувальної мотузки, штурмової драбини та 3-ох колінної драбини врятував дитину. Після чого Пінчук проводив рятування людей по механічній драбині і врятував 4 чоловіка літнього віку.
Нач. караулу Панін в складі ланки ГДЗС з пожежним Крамаренко П.С., Сакун А.Д. у великій концентрації диму і високій температурі в апаратах КІП проникли в підвал проводили гасіння пожежі за допомогою додаткових сил, пожежу було ліквідовано.
За проявлену сміливість і відвагу при гасінні пожежі та рятування людей Наказом Президії Верховної Ради Української ССР командир відділення сержант Крищенко Н.К. і пожежний єфрейтор Ячник М.І. нагороджений медаллю " За відвагу на пожежі ".
Начальник караулу ст. лейтенант Панін Ф.У. Наказом Міністра Внутрішніх справ Української ССР нагороджений знаком "Кращому працівнику пожежної охорони".

12 квітня 1971 року в 20 год. 37 хв. отримано повідомлення від диспетчера УППС міста про те, що за адресою вул. Фастівська,5 на території плодоовочевої бази оптово роздрібної кантори Радянського району виникла пожежа.
Караул в складі двох відділень, очолює мий в.о. начальника караулу старшиною Яковенко виїхав до місця пожежі. При під'їзді до місця пожежі було видно зарево і в шляху слідування було дано по радіостанції підтвердження пожежі " 1 БІС ". До моменту прибуття вогнем був охоплений дах бондарного цеху на площі біля 150 м2. В.о. начальника караулу старшина Яковенко дав розпорядження про подачу ствола "Б" від АЦ на захист складуємої рядом тари, провів бойове розгортання від другої АЦ з встановленням її на ПГ, подав два ствола для гасіння безпосередньо вогнища пожежі.
В.о. начальника караулу старшина Яковенко дав підвищений номер " пожежа №2 " , одночасно був назначений пожежний для зустрічі прибуваючих підрозділів і прокладалась зустрічна рукавна лінія від місця пожежі. З допомогою прибувши підрозділів пожежу було ліквідовано в тих розмірах, яких набула пожежа до моменту прибуття.

9 березня 1996 року  виникла пожежа в приміщенні студії Укртелерадіо по вул. Хрещатик, 26.
В цей час чергував 2 караул на чолі з виконуючим обов'язки начальником караулу прапорщика внутрішньої служби Макарчика В.М.. На місце пожежі караул 3-ПДПЧ виїхав на допомогу працюючим підрозділам по пожежі 2. По прибуттю на місце пожежі караулу було поставлено завдання подати 2 стволи "Б" в склад ланок ГДЗС на гасіння підвісної стелі і захист покрівлі. Одна автоцистерна була встановлена на ПГ, прокладена магістральна лінія до входу в приміщення і подані стволи. Особовий склад працював при сильній задимленості та високій температурі. На місце пожежі прибув начальник загону підполковник внутрішньої служби Ненько Г.А. та начальник частини капітан внутрішньої служби Приємницький В.М., які очолили роботу підрозділу. Зміна караулів проводилась на місці пожежі. Складність пожежі була в тому, що звукоізолюючі конструкції стін, стелі, були виконані із різних матеріалів (дерево, метал, гіпс). За гасіння пожежі начальнику 3-ПДПЧ капітану внутрішньої служби Приємницькому В.М. Міністром внутрішніх справ було присвоєно спеціальне звання "майор внутрішньої служби".

На теперішній час підрозділ очолює підполковник служби цивільного захисту Щербаченко Олександр Миколайович.